Досвід учасників та учасниць сталінських автомотовелопробігів

Підроєкт Ольги Мартинюк має на меті деконструювати культуру автомотовелопробігів міжвоєнного періоду через дослідження індивідуальних досвідів та мотивацій їх учасників і учасниць. Дослідження зосереджено на перетині технологій, повсякдення та тоталітарної ідеології в радянському контексті. Пробіги були ідеологізованими подіями, які спільно створювали державні діячі, водії та механіки, журналісти, фотографи, мешканці приймаючих населених пунктів союзних республік. Ідеологічно вони подавалися як колективне зусилля з подолання бездоріжжя, створення єдиного безперешкодного радянського простору й підготовки до майбутньої війни. Проте під більш пильним поглядом, можна розгледіти конфліктні перспективи на їх проведення. У дослідженні зокрема робиться акцент на досвіді їзди та ремонту колісної техніки. Чимало водіїв та механіків були змушені експериментувати на ходу, подекуди ризикуючи безпекою та здоров’ям задля виконання поставленого плану. Механіки видозмінювали наявну імпортну техніку, пристосовуючи її до місцевих радянських реалій. Хоча в проведенні пробігів бралися за зразок західні раллі, місцеві соціальні та географічні умови надали виразну місцеву специфіку використання автомотовелотранспорту. Одне з перших, дослідження цієї теми базується на унікальних архівних записах української команди пробігу Харків-Москва 1930-1931 рр.