Музеї Відня цього року стали унікальним майданчиком для практики магістрів кафедри історії мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кожна вулиця і кожна будівля цього міста своєю помпезністю нагадує, що ви знаходитеся у столиці колись вельми могутніх австрійських Габсбургів.

Перший день розпочався із прогулянки містом. Спочатку ми, як і всі туристи, відвідали собор св. Штефана і помилувалися величним ретабло та вишуканою кафедрою XV ст. По перилах цієї кафедри вже кілька століть невтомно лізуть до світла жаби. Ці створіння, які мають зазвичай негативну конотацію, у даному випадку символізують сили добра, тих, хто рухаючись до вершини, повинен постійно боротися зі злом.

На західному фасаді собору не можна було не звернути увагу на іншу пам’ятку, якою пишаються віденці – «Христос, який страждає від зубного болю». Легенда свідчить, що так колись прозвали цю скульптуру п’яненькі студенти, які проходили повз. За що і поплатилися: у той же вечір у всіх розболілися зуби.

Надвечір, зійшовши із туристичних маршрутів, ми завітали до вельми цікавої церкви міноритів (Minoritenkirche). Брати-мінорити, відгалуження ордену францисканців, з’явилися у Відні ще в 1224 р., а незабаром була закладена і церква (1275), яка стала першою готичною церквою у Відні. Саме тут знаходиться копія Таємної вечері Леонардо да Вінчі, яка була створена Джакомо Рафаелі на замовлення Наполеона. Унікальність цієї копії полягає у тому, що вона виконана у техніці мозаїки. До того ж Джакомо Рафаелі мав нагоду копіювати фреску Леонардо більш як двісті років тому. На той час вона ще не була настільки пошкоджена часом і жахливими реставраціями, а тому художник мав можливість бачити і передавати її кольори більш точно, такими якими вони були у Леонардо да Вінчі.

Але, Відень – це, перш за все місто музеїві місто, яке дало багато славетних імен у царині культури і мистецтва. Тому завдання магістрів полягало у тому, щоб наочно познайомитися із основними колекціями музеїв. Розпочали із Альбертіни (Albertina), де можна було побачити роботи Оскара Кокошки, Густава Клімта, Егона Шіле та багатьох інших художників. Надивившись експресіонізму наша солідна магістриня Катерина Адамович вирішила додати трохи позитиву до експресіоністичного мистецтва  та потішити гостей музею власним динамічним перформансом.

Не менш цікавим виявився Музей Леопольда, у експозиції якого знаходиться найбільша колекція ведучого художника австрійського експресіонізму Егона Шіле, а також полотна інших великих митців - Оскара Кокошки, Коло Мозера, Фердинанда Георга Вальдмюллера, Йозефа Хоффмана, Роберта Хаммерштіля і Ріхарда Герстля.

Але найбільша колекція нас чекала в Музеї історії мистецтв де представлене мистецтво стародавнього Єгипту, фаюмські портрети, мистецтво античного світу, середніх віків, доби Відродження та бароко. Просто вражаючі за своєю наповненістю колекції нідерландського, фламандського, голландського, та німецького живопису. 

Ще раз переконуюсь, які у нас пречудові, закохані у мистецтво магістри. Як було цікаво вислуховувати їхні судження про різні мистецькі стилі, епохи, сюжети, біографії митців. Іноді навіть трохи сперечатися. І все це в оточенні шедеврів мистецтва.