Кафедра історії мистецтв
Типове положення про курсові та кваліфікаційні роботи здобувачів освіти історичного факультету
1. Структура роботи
Робота повинна містити: титульний аркуш, перелік умовних скорочень (за необхідності), зміст, вступ, основну частину, що складається з кількох розділів, висновки, список використаних джерел та літератури, додатки (за необхідністю). Приклад оформлення титульного аркушу та змісту магістерської роботи.
Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати суті (змісту) роботи, вказувати на мету дослідження і його завершеність.
Титульний аркуш містить назву вищого навчального закладу; назву кафедри, де виконана робота; курс, групу, інститут чи факультет, прізвище, ім'я, по-батькові автора; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника, місто і рік виконання роботи.
Зміст подається на початку роботи. Він має містити всі складові частини роботи (пронумеровані).
Вступ
Розділи (типово – 3-4 розділи. Розділи нумеруються арабськими цифрами; за необхідності можуть бути поділені на підрозділи (1.1, 1.2; 2.1, 2.2. і т. д. Розділи (глави) змісту, як правило, відображають певний період розвитку досліджуваного явища, підрозділи та підпункти – етапи (складові частини) цього періоду або певні компоненти досліджуваного явища в певний період. Назва розділу чи підрозділу не може дублювати назву курсової (дипломної) роботи).
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Додатки
Обсяг роботи зазвичай становить 30-40 сторінок для курсової; близько 100 сторінок для магістерської. Текст друкується шрифтом TimesNewRoman, кегль 14, міжрядковий інтервал – 1,5. Поля: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє, нижнє – 20 мм.
2. Вступ
Актуальність дослідження. У цьому пункті необхідно обгрунтувати, чому звернення до обраної теми є актуальним для потреб суспільства, а також у чому полягає наукова актуальність дослідження. Необхідно в кількох абзацах розповісти про те, чому тема Вашого дослідження має бути цікавою, хто звертався до вивчення цієї теми до Вас, і які аспекти теми не були розкриті належним чином. Актуальність теми зумовлюється також її недостатньою вивченістю або необхідністю переосмислення на основі раніше недоступних джерел та літератури.
Об’єкт дослідження – процес або явище, яке існує (існувало) в реальній дійсності, розглядається як зовнішнє у відношенні до дослідника та його свідомості і стає предметом його теоретичної та практичної діяльності. Простіше кажучи, об’єкт – це те явище, якому присвячена Ваша праця.
Предмет дослідження – це розглянутий у дослідженні бік об’єкту, який знаходиться у межах останнього. Це окремі аспекти об’єкту дослідження.
Мета дослідження – це запланований результат, який полягає у розкритті об’єкту. Мету не слід формулювати як «дослідження...», «вивчення...», «проаналізувати...» і т.п.
Завдання (4-5) підпорядковані меті й розкривають її окремі аспекти (виявити, з’ясувати, розкрити, охарактеризувати, визначити) й, як правило відповідають розділам або підрозділам роботи.
Отже, мета пов’язана з об’єктом; завдання – з предметом.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з ... по ... . Нижня хронологічна межа обумовлена .... . Верхня хронологічна межа ... .
Географічні межі дослідження охоплюють територію ...
Хронологічні та територіальні межі дослідження мають бути якомога вужчими. Застосування порівняльного методу дозволяє Вам виходити за основні межі, звертатися до інших територій або більш раннього (пізнього) періоду. Але тільки у якості порівняння.
Новизна дослідження відображає внесок автора у розвиток історичної науки в цілому (слід уникати формулювання на кшталт «вперше в українській історіографії»). Ні в якому разі новизна не повинна нагадувати анотацію; вона відображає які наукові знання і якою мірою вдалося розвинути автору. Доцільно при формулюванні новизни вживати фрази: «вперше досліджено...» (якщо справді вперше), «уточнено уявлення про...», «отримало подальший розвиток положення...», «поглиблено знання про...», «сформульовано гіпотезу ...», «виділено періоди...», «узагальнено...», «створено концепцію...», «з точки зору нових методологічних підходів висвітлено...» (якщо дійсно нових) і т.п.
Пам’ятаємо про те, що сенс наукової роботи полягає не в описанні об’єкту, а в отриманні нових знань про нього, нових ідей, які Ви висловлюєте вперше.
Методологічна база дослідження (може бути у вступі або винесена в окремий підрозділ). Зазвичай, використовуються загальнонаукові принципи та методи, спеціальні методи історичної науки, методи мистецтвознавства та інших суміжних дисциплін.
Вступ до курсової роботи містить також огляд історіографії та джерельну базу (у випадку магістерської роботи історіографія та джерельна база розглядається в окремому розділі). Автор, на основі критичного аналізу літератури (а не простого її перерахування), вказує на досягнення у вивченні обраної проблеми його попередників і наголошує на питаннях, що залишились невисвітленими, формулює завдання дослідження. Тобто, аналіз історіографії – не є анотованим переліком літератури; необхідно показати процес накопичення знань з Вашої теми та, за можливості, вказати, які саме аспекти лишилися не дослідженими (тому, власне, Ви звертаєтеся до теми). Джерела слід розподіляти й аналізувати за типами та видами.
3. Основна частина
Складається з розділів та підрозділів. Коженрозділ починається з нової сторінки і має заголовок.
У розділах викладено зміст теми, результати досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розкриття теми чи розробку проблеми.
Стиль викладу матеріалу має бути науковим.
Необхідно вести «діалог» з попередніми дослідниками, наводити різні точки зору на явище. Це передбачає, зокрема, ведення діалогу з попередниками
Т. Джонсон зазначає, що ... (вважає, наголошує, вказує, підкреслює; На думку …)
Власні думки бажано висловлювати від третьої (Автор вважає...) або першої (Я вважаю...) особи (цим бажано не зловживати) або у безособовій (Слід зауважити, що... ) формі.
Зв’язність та послідовність викладу підкреслюється службовими словами:
Розвиток думки: спочатку, насамперед, потім, , по-перше, по-друге, зрозуміло що, на початку, спершу, потім.
Перехід до іншої думки: зупинемося також на, перейдемо до, розглянемо, нижче ми розглянемо
Заперечення/підтвердження: проте, водночас, однак, але, дійсно, справді, на відміну.
Причинно-наслідковий зв’язок: таким чином, тому, завдяки цьому, крім того, до того ж.
Слід уникати беззмістовних речень типу «з зазначеного вище слідує викладене нижче», оціночних суджень, зайвих епітетів, пафосу.
4. Цитування та посилання
Обов’язковою є наявність посилань на джерела та літературу, з указуванням конкретних сторінок. Можна посилатися на книгу (статтю) в цілому (Докладніше про це див.: ... ), однак цим не варто зловживати. Посилання на одну працю кілька разів поспіль робиться у вигляді: Там само. – С. 112. Посилання на одну й ту саму роботу кілька разів у різних місцях (після першого): Джонсон Т. Вказ. праця. С. 112.
Правила цитування
Посилання НЕ треба ставити, коли:
а) Ви викладаєте власні думки, припущення, гіпотези;
б) наводите загальновідомі дати/факти.
Посилання ОБОВ'ЯЗКОВІ, коли:
а) Ви наводите інформацію джерела, яка підтверджує Вашу думку, або суперечить думці іншого дослідника;
б) наводите думку іншого дослідника, з якою Ви згодні або не згодні;
в) наводите якісь маловідомі факти.
Щодо цитат в лапках: джерело цитується там, де це необхідно; інші автори – якщо думка дуже сподобалася або дуже не сподобалась. В інших випадках пряма цитата замінюється перефразуванням. Цитати мають бути стислими.
ЗА ЖОДНИХ ОБСТАВИН НЕ ПРИПУСТИМО РОБИТИ ТЕКСТОВІ ЗАПОЗИЧЕННЯ З БУДЬ-ЯКИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ БЕЗ ПОСИЛАНЬ НА НИХ!!!!
Не дозволяється вставляти у роботу фрагменти тексту іншого автора (за виключенням прямих цитат у лапках), навіть за наявності посилання, навіть якщо декілька слів замінено на синоніми або переставлено місцями!
В кінці кожного розділу (глави) формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі результатів (на абзац).
5. Висновки.
В кінці кожного розділу (глави) формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі результатів (на абзац).
У загальних висновках до роботи коротко оцінюють стан вивчення питання (проблеми), підводять підсумки дослідження, які повинні випливати із змісту роботи і мають бути подані згідно поставлених наукових завдань, висловлюють рекомендації щодо подальшої розробки теми чи впровадження результатів у практику. Загальні висновки не повинні дублювати висновки, що подаються до кожного розділу (підрозділу) тексту наукової роботи.
Обсяг висновків – 2-3 сторінки для курсової, 5-6 сторінок для магістерської.
6. Список використаних джерел та літератури
Для курсових робіт – від 30 позицій, для магістерських – від 90. Оформлювати бібліографію рекомендуємо згідно з гарвардським стандартом (хоча можна використовувати й ДСТУ 8302:2015).
Книги одного автора
ТЕРСЬКИЙ, C. В., 2010, Княже місто Володимир. Львів: Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка".
Книги двох і трьох авторів
CUNLIFFE, B. & KOCH, J., 2012, The Celtic from West: Alternative perspectives from archaeology, genetics, language and literature. Oxford: Oxford books.
Книги більше чотирьох авторів
БЕВЗ, М. та ін., 2008, Архітектура Львова. Час і стилі. XIII–XXI ст. Львів: Центр Європи.
Архівні матеріали
Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ), ф. Х, спр. 1686, 30 арк.
Статті та розділи з книг
ШИШКА, О., 2008, Іконографія Львова. У: Козицький А., ред., Енциклопедія Львова. Т.2. Львів: Літопис, 525–530.
Статті з журналів та збірників
ГНІДЕЦЬ, Р. Б., 2008, Дерев'яне храмобудування України: традиції та сучасність, Будівництво України, 8(67), 26–32.
Електронні ресурси: стаття з DOI
КОТЛЯРОВ, П., 2016, Гуманістичний образ Філіпа Меланхтона за візуальними джерелами XVI ст., Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтва, 2, 58–68. DOI: http://dx.doi.org/10.17721/2519-4801.2016.2.07
Електронні ресурси: стаття без DOI
WILSON, J., 1995, Enter the Cyberpunk librarian: future directions in cyberspace. Library Review. [Online] 44(8), 63-72. Available from: http://www.emeraldinsight.com. [Accessed: 30th January 2012].
У списку джерел та літератури мають бути вказані також будь-які інші види джерел, які Ви використали: інтерв’ю (у цьому випадку вказується ПІБ від кого записано і коли), музейні експонати (бажано з указанням інвентарних номерів) тощо.
7. Додатки
Ілюстративні матеріали, тексти інтерв'ю, таблиці тощо зазвичай оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках. Усі графічні матеріали мають містити інформацію про джерело походження. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад, "Додаток А. Фотографії").
З докладними рекомендаціями щодо організації наукової роботи студентів можна ознайомитися за цим посиланням:
